Нікітченко Наталя Вікторівна вихователь «вищої кваліфікаційної категорії»стаж педагогічної роботи - 23 р.Моє педагогічне кредо:«У вихованні дітей головне, щоб вони цього не помічали» Тема: «Креативність особистості як фактор інноваційного розвитку суспільства»
Чому я обрала професію вихователя… мабуть, за її багатогранность…
Працюючи вихователем, ти можеш спробувати себе в різних сферах діяльності: артист – вміння тримати увагу залу, дарувати та отримувати емоції; психолог – допомагати повірити в себе; дизайнер – оформлення групи; організатор – складання конспектів занять, сценаріїв святкових ранків, розваг … В одній східній мудрості труд вихователя порівнюється з трудом садівника. «Одна рослина любить сонячне світло, інша прохолодну тінь. Одна рослина любить берег струмка, інша – висохлу гірську вершину. Одна проростає на піщаному ґрунті, інша – на глинянім. Кожній потрібен особливий догляд, такий який підходить тільки для неї».
Та головне, працюючи вихователем, ти маєш розуміти, що майбутнє в твоїх руках. Навіть якщо твої вихованці не стануть великими відомими людьми, не відкриють нових планет чи нових законів фізики, а будуть жити в гармонії з навколишнім світом, будуть добрими порядними, будуть радіти життю, тому, що вони є на цій планеті – це вже є щастя! А я знатиму, що в кожному з них є частинка моєї праці і серця, і буду від цього щаслива…
Олена ГОРБАТЮК
Дата народження: 28.07.1964
Освіта: вища
Спеціальність за дипломом:
учитель української мови та літератури
Посада: вихователь
Стаж роботи: 33 роки
Категорія: «Спеціаліст І категорії»
О, вихователь, ти даруєш світло,
Ти вчиш любові, мудрості і доброти,
Щоб у малих серденьках було завжди літо
Без смутку, прикрості і самоти!
Розмірковуючи про свій життєвий шлях, я чудово розумію, що не можу провести грань, де закінчується моя робота і починається особисте життя. Це, напевно, і є моя дорога… Мені подобається бути вихователем….
Людина стає вихователем не після закінчення педагогічного вузу, а в результаті багаторічного спілкування з дітьми. Що значить для мене бути вихователем? Це можливість кожного дня спілкуватися з дітьми, відкриваючи для себе нове в їх характері та поведінці. Змінюються діти – змінююся і я разом з ними. Мені подобається розмірковувати про світ очима дітей, знаходити в ньому радість і задоволення. Кожна дитина – це маленький всесвіт, і правильно дібравши ключик, можна виховати особистість.
Працюючи з дітьми, велику увагу приділяю заняттям, на яких діти вчяться мислити, аналізувати, робити висновки, відрізняти добре від поганого. Цим вимогам відповідає використання у моїй практиці інтегрованих занять. І найголовнішим є, щоб заняття стали натхненною, захоплюючою працею для дитини, щоб дивувало, будило, розкривало широке поле діяльності. У цьому мені допомагає досвід доктора педагогічних наук, професора кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти Наталі Василівна Гавриш.
Моє життєве кредо: «Візьми промінь світла і спрямуй його туди, де панує темрява. Візьми усмішку і подаруй її тому, хто її потребує. Візьми доброту і віддай її кожному, хто не має її. Візьми любов і неси її світові».
Моє педагогічне кредо: «До кожної дитини ключ знайти,
У праці результат хороший мати
Упевнено і творчо до мети іти,
З любов′ю серце дітям віддавати».
Я впевнена, що малечі треба давати тільки найкраще. Які б не були важкі життєві ситуації, яким би хмурим не був настрій – все лікують невимушені посмішки діток, їхня радість при зустрічі. Коли починаєш бачити, що дитина, завдяки твоїм зусиллям, стає добрішою, слухнянішою, розумнішою – є велике бажання працювати…
Хіба будуть мати вагу безсонні ночі, скромна зарплатня, зірваний голос, у
порівнянні із тим, що твій вихованець гарно розповів вірш на святі, подякував тобі за все, подарував квіти, поступився старшим місцем в автобусі, приємно здивував батьків новими знаннями…
Заради таких чудових моментів – варто працювати вихователем!
Навроцька Світлана
Дата народження: 28.10.1967р.
Освціта: базова вища
Спеіальність за дипломом: вихователь дитячого садка
Посада: вихователь
Стаж роботи: 28,5 років
Категорія: спеціаліст, 11 т. р.
Вихователь – перша, після мами, людина-вчитель, яка зустрічається дітям на їх життєвому шляху. Вихователі – люди, які в душі залишаються дітьми назавжди. Я не відчувала труднощів у виборі ким бути. Вибір зроблено – вихователь, дитячий садок. Тепер це мій дім, в якому мене чекають, в який я поспішаю з цікавими ідеями та гарним настроєм. Моїм бажанням є стати для малюків найближчим другом, хочеться ділитися з ними своїми знаннями, уміннями, навчити любити цей цікавий навколишній світ, допомогти знайти себе в цьому світі. Працюючи з дітьми, велику увагу приділяю створенню атмосфери комфорту, доброзичливості, взаєморозуміння. Поглиблено працюю над впровадженням інновацій у освітній процес: ігрової технології інтелектуально-творчого розвитку дітей за методикою В. Воскобовича «Казкові лабіринти гри», розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на заняттях із малювання Л. Шульги «Барвиста радість». Моє педагогічне кредо: «Знай дитину, розумій дитину, поважай дитину, будь частиною життя дитини». Я той хто надихає дітей, стимулює, веде в майбутнє. Я – щаслива людина, бо я – вихователь.
Тетяна ВЕРЕЩАГІНА
(педагогічний стаж роботи
27 років)
Моє
педагогічне кредо:
Вихователь, як чарівник,
Вихователь, як чарівник,
висвітлює світ дитинства добротою.
Якщо вихователь вірить у казку,
в неї повірять і діти.
|
Вікторія
ЯКОВЕНКО
(педагогічний
стаж роботи 24 роки)
Педагогічне кредо:
«До кожної дитини ключ
знайти,
У праці результат хороший мати, Упевнено і творчо до мети іти: З любов`ю серце дітям віддавати…» |
ЇЇ професія – це поклик серця та стан душі…
«Я
пишаюся своєю професією, бо відчуваю,
що робота вихователя стала для мене
покликанням.
Як на мене, це не просто професія — а
стан моєї душі.
Я радію тому, що можу принести користь своїм
вихованцям —
майбутнім громадянам нашої держави —
своєю працею, досвідом та вміннями.
Життєве кредо:
« сучасний педагог — це
той, що крокує в ногу з часом.»
Кожна дитина – особливий світ, і пізнати його може той, хто вміє разом із малюком
розділити його прикрощі і тривоги, радощі і успіхи. Дитина завжди має відчувати
тепло сильної руки, чути биття серця близької людини, яка завжди поруч, завжди
допоможе, все пояснить, зрозуміє.
І такою людиною є
Попович Юлія Анатоліївна, вихователь
Херсонського ясла-садка № 1 . Вона відноситься до
категорії вихователів допитливих та невгамовних, одержимих думками про
творчість, про розвиток дитини. Діти для неї – джерело творчості і наснаги.
Кожен її день – нові пошуки, сумніви, досягнення…
Застосовуючи елементи інноваційних педагогічних технологій завжди прагне мати
позитивні результати у спільній роботі з дітьми. Все, що
відбувається на заняттях у вихователя – це повноправне життя маленької людини,
якій завжди є місце для саморозвитку, самореалізації, самовираження. Завдяки
створеному пізнавальному середовищу, дидактичним іграм, посібникам педагог
плекає у своїх вихованців творчу наснагу, нестандартність мислення,
оригінальність у відтворенні оточуючої дійсності.
Найголовнішим
у роботі з дітьми вихователь вважає принцип прийняття дитини такою, якою вона
є. Це означає, що в центрі уваги педагога стоїть реальна дитина з усіма її
різноманітними інтересами, здібностями, прагненням бути самостійною.
Юлія Анатоліївна постійно
працює над собою, підвищує свій професійний рівень, вона є активним учасником
свят, розваг, заходів міського рівня.
Вихователь працює в тісній взаємодії
з батьками, надає їм консультативну допомогу. Користується заслуженою повагою
серед колег та батьківської громади. Визначається загальною культурою,
моральними якостями, служить прикладом для наслідування.
