Я просто жінка… Грішна і земна.
Не ангел я, не перший витвір Бога.
Так легко мною впитись без вина,
Я ж на устах залишу тільки здогад.
Я просто
жінка… Суміш сміху й сліз,
Фонтан
емоцій, джерело любові.
Я загадка,
незвіданість, ескіз,
Рожеві сни
і мрії кольорові.
Я просто жінка…
Та в усі віки
В моє ім’я
творили і вмирали,
З небес зривали
в пристрасті зірки,
Співали солов’ї
нічні хорали.
Я просто
жінка… Різна для усіх:
Для когось
подруга, ну а комусь єдина.
В міцну я
дружбу вірю, мов горіх,
А як любов,
то тільки лебедина.
Я просто
жінка… Та лише мені
Одній дано
святе наймення Мати.
Я послана
на землю, щоб в вогні
Своїх діток
від бід охороняти.
Я просто
жінка… Ніжна і слабка.
І в
слабкості моя таємна сила.
Жіноча
доля, кажуть, не легка,
Та іншої я
в Бога не просила.
Я просто
жінка...
Олена Іськова-Миклащук
Бути
жінкою
Мати слабкість кохати не
тих,
Мати силу відчути інакше,
Не шукаючи стежок простих,
Бути жінкою – кара чи вдача?
Мати владу почати війну,
Мати мудрість її зупинити,
Мати мудрість сказати
«люблю»
Не лише чоловіку, ба – світу!
Вірне серце спокуту несе
За доступність твою й непорочність.
Не кажіть, що краса світ
спасе,
Не краса нас спасе, а
жіночність!
Юлія Гармаш
